быть к лицу

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

подойти

1) подо что-л. - підходити, підійти під що. [Підійшов під дерево];

2) куда, к чему (приближаться) - підходити, підійти, надходити, надійти, заходити, зайти, під[при]ступати(ся), під[при]ступити(ся), доступати(ся), доступити(ся), (о мн.) попідходити, понадходити, попід[попри]ступати до кого, до чого, (наступать) наступати, наступити. [Підходять до хатки, а тут і сестра надійшла (Кон.). Він підвівсь і надійшов до сина (Крим.). Надходить поїзд (Грінч.). Підступає до батюшки (Руд.). Підступилась ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (Коцюб.). До невістки страшно й приступити (Чуб.). Доступила до ліжка (Яворн.). Наступає чорна хмара]. -ди, -дите ко мне - підійди, підійдіть, підступи(сь), підступіть(ся) до мене. И не -ди! - і не підходь! І не підступай! Ні близько! -дит осень - надходить осінь. -дят праздники - надходять свята. -шли экзамены - надійшли іспити. -дит ко мне последний час, кончина - надходить на мене остання година (Руд.). -йти к руке (для поцелуя), приступити до руки. -дить украдкой - скрадатися до кого, до чого. -йти толпой - притовпитися до кого, до чого. -йти пошатываясь - підточитися до кого, до чого. -дить, йти хитро к кому - підвертатися, підвернутися, підгортатися, підгорнутися до кого и під кого. [Вона не знала, як під кого підвернутись (Квітка)]. -ходит уже к полночи, к обеду (к обеденному времени) - береться вже до півночи, до обід, до обіду. -ходит мне сорок лет - до сорока год вже мені береться (Змієв. п.). -ходить к концу - кінця доходити. Дело -дит к концу - справа доходить кінця. -дить к чему-л. (переносно) - підходити, підійти, заходити, зайти (підступати, підступити) до чого (напр., до теми) [Левицький заходить до письменства з трохи наївною міркою (Єфр.)];

3) (прилегать) к чему под что - підходити, підійти, доходити, дійти до чого, під що, дотулятися, дотулитися, припирати, приперти до чого. [Ліс підходить до самого села (під саме село). Горби аж до хати доходять];

4) (быть похожим) підходити, підійти до кого, до чого, підпадати, підпасти, удавати(ся), удати(ся), скидатися на кого, на що; срв. Сходствовать, Походить (на кого). [Чоловік до чоловіка бува підходить];

5) (идти, быть кстати) кому, к чему пасувати, підходити, підійти, приставати, пристати, припадати, припасти, бути (приходитися) в лад, до ладу, до-шмиги, шталтити кому, до чого, до кого; срвн. Подобать, Приличествовать. [Революційний спосіб пасує до всіх процесів (Ніков.). Ївга не пасувала до свого темного закутку (Грінч.). Воно таки підходило, щоб Денисові земля впала (Грінч.). Зна, що кому припадає (Кон.). Ляж у домовину (гроб), чи якраз, вона пристане (Руд.). Коли моє невлад, я з своїм назад (Номис)]. - дить, -йти (быть в меру) - приходитися, прийтися, приставати, пристати до чого. Ключ не - дит к замку - ключ не приходиться (не пристає) до колодки;

6) -дить, -йти под что (соответствовать чему) - відповідати чому, підходити, підійти під що. Это не -дит под мои требования - це не відповідає моїм вимогам;

7) -дить (быть подходящим) - підходити, підійти, бути підхожим. Цена, товар мне не -дит - ціна мені не підхожа, крам мені не підхожий, ціна, крам мені не підходить. -дить, -йти к чему в роли кого (приходиться) - здаватися, здатися на що, на кого. [Кониський більше здався-б на громадського діяча (Єфр.)]. Он -шёл бы к роли артиста - він здався-б на артиста.

* * *

несов.; сов. - подойт`и

одеть

1) (з)одягати, (з)одягти, вдягати, вдягти, убирати, убрати, прибирати, прибрати, строїти, пристроїти, випроїти, (о многих) по(з)одягати, повдягати, повбирати, поприбирати, попристроювати. Я её кормлю, я её одеваю - я її годую, я її зодягаю. Одеть- обуть кого - (з)одягти-(з)обути кого, спорядити, поспоряджати [-ряджувати] кого. [Діток так гарно поспоряджував: і свиточки в кожного, і кожушок, і чобітки (Київщ.)]. Мать одела и умыла меня - мати вдягли (одягли) та вмили мене. Он одел пальто и вышел на улицу - він вдяг пальто й вийшов на вулицю. Одеть (на себя) что - см. Одеться во что. Вы слишком легко одеты - ви занадто легко вдягнені. Невесту одевают к венцу - молоду вбирають (прибирають) до вінця (до шлюбу). Одену тебя в шёлк и золото - уберу тебе в шовк і в золото, водитиму тебе в шовках та в золоті. Родители нас хорошо одевали - батьки нас гарно водили. -вать покойника - обряджати покійника. Одеть землю в камень и железо - одягти (вдягти) землю в камінь і залізо. Одеть дёрном - подернувати, вкрити дерном. Одетый - (з)одягнений, вдягнений, вбраний, прибраний, пристроєний, повдяганий, повбираний, поприбираний, попристроюваний. Быть -тым к лицу - бути прибраним (вбраним) до лиця. Хорошо -тый - гарно (хороше) вбраний (прибраний, вдягнений), одягний, одіжний, стрійний. Бедно -тый - бідно вбраний (одягнений), неодягний, неодіжний. -тый в чёрное - чорно одягнений.

* * *

несов.; сов. - од`еть

1) одяга́ти, одягти́ и одягну́ти и поодяга́ти, удяга́ти, удягти́ и удягну́ти и повдяга́ти, убира́ти, убра́ти и повбира́ти; зодяга́ти, зодягти́ и зодягну́ти и позодяга́ти

2) (покрывать чем-л.) укрива́ти, укри́ти и повкрива́ти ( закутывать) заку́тувати, заку́тати и позаку́тувати